УКРАЇНА ДЛЯ МЕНЕ - ЦЕ СОНЦЕ,
БЕЗ НЕЇ НЕМАЄ ЖИТТЯ!
97
Ми бродим у пітьмі, незнаючи дороги.
Об валуни гірські пообдирали ноги.
Чому нерівний шлях з дитинства обираєм?
Бо ми не слухаєм батьків перестороги.
98
Не так воно в житті, як хочеться тобі.
Той щастя відчува, хто вічно в боротьбі.
Повторюєм батьків
ми прикрі помилки.
Та вічно каємось, що прожили в ганьбі.
99
До правди ідучи, обрав дорогу вічну.
Дітей учив на ній
стояти героїчно.
Та що мої слова, як я, підуть у глину.
Навіщо повторять цю істину одвічну.
100
Дітей учи тоді, як впоперек лежать,
Коли на ліжку їх ти можеш сповивать.
Як виростуть вони, то вже даремна праця–
Вони тоді й тебе візьмуться поучать.
101
Я радий, що живу. Кохання
маю я
І розуміть мене бажа моя сім'я.
Як бачу наяву у домі мир і лад –
Тоді душа цвіте, як в травні диво-сад.
102
Немало я прожив. Вже й сили подались.
І журавлі думок у небо піднялись.
Чи долетять вони до срібла небокраю,
Щоб мрії всі в житті задумані збулись.
103
Дитя, що підроста, нехай не знає бід,
Майбутній щастя дім їм будувати слід.
Щоб там життя, як мед, і добрим був сусід,
І мудрістю завжди
твій уславлявся рід.
104
Недовіряє хто і не плека надій, –
Любові ти йому у серденько долий.
Шукають люди
шлях до щастя вперто й вічно.
Та відступать від мрій – ніколи не посмій.
Немає коментарів:
Дописати коментар