Володимир ГОНЧАРЕНКО
МИ ДБАЄМ ПРО ДОБРО, А ЧАС НАС НЕ ЖАЛІЄ!

133

Хто мільйони гребе – теж не вічний в житті.

Він помре, як і той, що копався в смітті.

Тільки хто не грішив – той святий перед Богом,

Той долатиме інші у Бога путі.

134

Я недавно читав першу букву свою,

А сьогодні стою у життя на краю.

Що зробив і які я сліди залишаю?

Чи у пеклі  чекають мене, чи в раю?

135

Я недавно робив перші кроки в життя,

І хотілось прожити його допуття.

Але доля таке на віку накрутила,

Що залишились в мене одні каяття.

136

Там товариш зі мною не вип’є вина,

Гіркоти тих напоїв уже не спізна.

Там вже інші напої і інші надії,

Інша мудрості й честі в Богів глибина.

 

137

Вниз котитися легше, ніж вгору іти,

Важко шлях подолать до святої мети.

Бог до істини нам відкриває дороги,

А ми губимо їх у смітті суєти.

138

Я мудрістю вимірюю вагу своїх років,

І сам на себе я молитися не буду,

Пізнати б щедрість всіх материків

І принести добро земному люду.

139

Де розуму нема, там дурнів буде тьма.

Там мудрим маячня і суєта, й тюрма.

Там дурник мудрого за повідок трима,

І виходу з біди в державі тій нама.

140

Розтрощені шляхи ходулями сторіч,

Але хіба про них ітиме наша річ.

Про інше зовсім ми ведемо суперечки,

Що підлість у житті не варта добрих свіч.