Володимир ГОНЧАРЕНКО УКРАЇНІ

Володимир ГОНЧАРЕНКО

УКРАЇНІ

Я не зрадив тобі ані словом, ні порухом власним життя.

Натомився в борні за твою незрівнянну, зневажену блазнями мову.

Я трудився, щоб дух твій піднять і не маю за це каяття,

Кожне слово я важив як золото, а не полову.

Коли сумніви сіяли недруги й друзі твої,

Я у вірі до тебе  набожно схилявся у вічній надії.

І Дніпро, й золотаві поля, й солов’їні гаї –

Це для мене життя, а не зрадників підлих зневажливі мрії.

Не питав я в людей, чи любити Вкраїну свою,

Не брехав, коли треба за правду  до смерті стояти.

І дітей своїх вчив, щоб лишалися в ріднім краю,

Бо Вкраїна для мене – це рід мій, і вічно згорьована мати.

Бо Вкраїна для мене – це серце. Без  неї немає життя.

Бо Вкраїна – це мудрість. Народу мого вікопомні таїни.

Це надія, це сила, це порух земного буття.

Я не мислю себе без полів золотих України.

До Вкраїни любов’ю з дитинства бузково пропах.

На ромашках настояний дух мій і прадідів слово.

Де натхнення зростало постійно в п’янких чебрецях,

І пролитись любов’ю завжди було в душі щасливі готово.

На любові до тебе настояне наше життя.

Я не знаю народу, який би цуравсь Батьківщини.

Але знаю, що зрадника дика і підла душа,

Проміняти готова за долар Дніпро і степи України.

Не принижував душу і гордість вкраїнську свою.

Мозолясто трудивсь, а не гнув у лакействі я спини.

Я за правду одвічну народу свойого стою.

І ніколи й у думці не зрадив народ України.